338.1

харчова галузь України, адаптивність, операційний цикл, стратегічні фактори, трансформування, відновлення.

Стаття присвячена науково-економічним засадам формування адаптивності підприємств харчової промисловості України. При розробленні та впровадженні стратегій стимулювання розвитку харчової промисловості в Україні необхідно враховувати не тільки структурні зміни в галузі, а й безпосередні передумови та здатність компаній-учасниць підвищувати рівень адаптивності. Сучасна харчова промисловість не передбачає стимулів для компаній-учасників підвищити рівень адаптивності. В умовах ринкової економіки основною умовою життєздатності харчового бізнесу є наявність високого рівня адаптивності. В сучасних економічних умовах важливо формувати та підтримувати конкурентні переваги харчового бізнесу в довготерміновій перспективі. Подальші дослідження стосуються розвитку процесу поліпшення адаптивності та реалізації ініціативної стратегії конкуренції підприємства, а також здатності забезпечувати стійкі конкурентні переваги. Адаптивність підприємства базується на рівні його компетенції щодо інших підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості. Обов’язковою рисою адаптивності є стабільність реалізації економічного потенціалу підприємства, що дозволяє сформувати стійку ринкову перевагу. Завдяки своєчасному розкриттю особливостей формування адаптивності стає можливим досягнення не тільки сталої ринкової переваги, але й стану сталого розвитку підприємства і галузі в цілому. Для збереження та збільшення частки ринку харчові компанії повинні належним чином здійснювати процес формування адаптивності, тобто послідовно проводити етап створення ініціативної конкурентної стратегії та етап її реалізації з урахуванням внутрішніх резервів збільшення конкурентоспроможності підприємства, що зумовлена раціональним використанням ресурсного потенціалу, модернізацією існуючих виробничих потужностей. Отже, головним фактором, що впливає на формування адаптивності харчового підприємства, є ринкове середовище, яке включає реальні потреби споживачів, запити до підприємства від постачальників та споживачів, які воно може задовольнити, виробляючи відповідну продукцію та формуючи усталену систему постачання й збуту.

1. Esen, S., and Uyar, H. 2012. «Examining the competitive structure of Turkish tourism industry in comparison with diamond model». Journal of Procedia – Social and Behavioral Sciences. Vol. 62. Р. 620–627.https://doi.org/10.1016/j.sbspro.2012.09.104
2. Завертаний Д. В. Формування динамічних конкурентних стратегій підприємств хлібопекарської галузі: методологічні аспекти. Інноваційна економіка. 2018. Вип. 1–2. С. 70–74.
3. Mintzberg H., Raisinghani D., Theoret A. The structure of unstructured decision processes. Administrative Science Quarterly. 1976. No. 21. Р. 246–275.https://doi.org/10.2307/2392045
4. Schumpeter J. A. Capitalism, Socialism and Democracy. New York, NY: Harper
5. and Row, 1950. 433 p. URL:https://eet.pixel-online.org/files/etranslation/original/Schumpeter,%20 Capitalism,%20Socialism%20and%20Democracy.pdf. https://doi.org/10.5465/amr.1989.4308385
6. Eisenhardt K. M. Building theories from case study research. Academy of management review, 1989. Vol. 14. No. 4. Р. 532–550.
7. Бондар О. В. Ситуаційний менеджмент: навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури, 2010. 326 с. https://doi.org/10.5465/amr.1986.4306261
8. Barney J. Organizational culture: can it be a source of sustained competitive advantage? The Academy of Management Review. 1986. Vol. 11. No. 3. Р. 656–665.
9. Кудлаєнко С. В. Теоретичні основи поняття «адаптація підприємств». Вісник ХНУ. Харків, 2009. № 5. С. 172–174.
10. Дорофеева В. В. Формирование стратегии адаптации предприятия. Известия Иркутской государственной экономической академии (Байкальский государствен-ный университет экономики и права), 2010. Вип. 6. URL: http://eizvestia.isea.ru/ reader/article. aspx?id=7042.

1. Esen, S., and Uyar, H. 2012. “Examining the competitive structure of Turkish tourism industry in comparison with diamond model”. Journal of Procedia – Social and Behavioral Sciences. Vol. 62. Р. 620–627.https://doi.org/10.1016/j.sbspro.2012.09.104
2. Zavertany D. V. (2018) Formuvannia dynamichnykh konkurentnykh stratehii pidpryiemstv khlibopekarskoi haluzi: metodolohichni aspekty [Formation of dynamic competitive strategies of baking enterprises: methodological aspects]. Innovative economics, vol. 1–2, pp. 70–74.
3. Mintzberg H., Raisinghani D., Theoret A. The structure of unstructured decision processes. Administrative Science Quarterly. 1976. No. 21. Р. 246–275.https://doi.org/10.2307/2392045
4. Schumpeter J. A. Capitalism, Socialism and Democracy. New York, NY: Harper
5. and Row, 1950. 433 p. URL: https://eet.pixel-online.org/files/etranslation/original/Schumpeter,%20 Capitalism,%20Socialism%20and%20Democracy.pdf. https://doi.org/10.5465/amr.1989.4308385
6. Eisenhardt K. M. Building theories from case study research. Academy of management review, 1989. Vol. 14. No. 4. Р. 532–550.
7. Bondar O. V. (2010) Sytuatsiinyi menedzhment: navch. posib. [Situational management] Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury. [In Ukrainian]. https://doi.org/10.5465/amr.1986.4306261
8. Barney J. Organizational culture: can it be a source of sustained competitive advantage? The Academy of Management Review. 1986. Vol. 11. No. 3. Р. 656–665.
9. Kudlaienko S. V. (2009) Teoretychni osnovy poniattia “adaptatsiia pidpryiemstv” [Theoretical foundations of the concept of «adaptation of enterprises»]. Visnyk KhNU, vol. 1, no. 5, pp. 172–174.
10. Dorofeeva V. V. (2010) Formyrovanye stratehyy adaptatsyy predpryiatyia [Formation of enterprise adaptation strategy]. Yzvestyia Yrkutskoi hosudarstvennoi эkonomycheskoi akademyy (Baikalskyi hosudarstvennыi unyversytet эkonomyky y prava), vol. 1, no. 6. URL: http://eizvestia.isea.ru/reader/ article. aspx?id=7042.