005.936.3:005.591.6

бізнес-інжиніринг, управління підприємством, системний аналіз, бізнес-процеси

Розглянуто покроковий алгоритм попереднього аналізу впровадження інструментарію бізнес-інжинірингу на підприємствах. Закцентовано увагу на тому, що управління підприємством у сучасному світі повинно мати на меті зменшення витрат підприємців за всіма напрямками. В таких умовах постає необхідність розроблення методичного підґрунтя та інструментарію управління підприємствами, що базуються на провідних світових напрацюваннях щодо впровадження підходів до управління. Запропоновано підхід, за яким під бізнес-інжинірингом розуміється поступове розроблення та впровадження нової методології управління підприємством для адаптації його до змін середовища та виходу на більш високі показники ефективності діяльності. Бізнес-інжиніринг повинен охоплювати комплексно всі сфери та бізнес-процеси діяльності підприємства, бути сформованим за всіма напрямами існуючих функцій управління підприємствами. Підкреслено, що передумовою ефективного управління бізнес-процесами підприємств виступає розроблення інструментарію реагування на зміни, який підпорядковується результатам аналізу даних і сформованим моделям. Запропоновано використовувати найбільш емпірично обґрунтовані моделі. Наголошується, що поєднання кількох підходів до формування моделей надасть підприємству можливість сформувати дійсно ефективну систему управління на основі впровадження елементів бізнес-інжинірингу. Систематизовано методи проведення змін: методи, орієнтовані на людей та культуру організації, методи, орієнтовані на завдання та технологію, методи, орієнтовані на структуру та стратегію, проектні методи та методи, орієнтовані на зміну бізнес-моделі підприємства. Значну увагу приділено сценарному моделюванню. Нагоошено, що існуючий інструментарій моделювання розвитку економічних процесів та всієї системи має свої позитивні та негативні риси. Відмічено, що діяльність підприємства можна описати за допомогою результатів, ресурсів, управління механізмів, формального опису основної діяльності. Проведено класифікацію моделей, що використовуються при системному аналізі в рамках упровадження бізнес-інжинірингу на підприємствах.

1. Шевченко Н. Г., Лупан І. В. Моделювання із використанням панельних даних. Наукові записки. Серія: Математичні науки. 2016. Випуск 73. С. 66–79.
2. Янковой А. Г. Математико-статистические методы и модели в управлении предприятием. Одесса: ОНЭУ, ротапринт, 2014. 250 с.
3. Berends H., Smits A., Reymen I and Podoynitsyna K. Learning while (re) configuring: Business model innovation processes in established firms. Strategic Organization. 2016. № 14 (3). P. 181–219. https://doi.org/10.1177/1476127016632758
4. Kim S. K. and Min S. Business model innovation performance: When does adding a new business model benefit an incumbent? Strategic Entrepreneurship Journal. 2015. No. 9 (1). P. 34–57.
5. Пономаренко В. С., Тридід О. М., Кизим М. О. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи: моногр. Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003. 323 c.
6. Osterwalder A. and Pigneur Y. Business Model Generation: A Handbook for Visionaries, Game Changers, and Challengers. New York, 2010. 656 p.
7. Bouwman, H., de Vos H. and Haaker, T., Mobile Service Innovation and Business Models. Berlin, 2008. 455 p.
8. Marikka Heikkilä, Harry Bouwman, Jukka Heikkilä. From strategic goals to business model innovation paths: an exploratory study. Journal of Small Business and Enterprise Development. 2018. Vol. 25. Іssue 1. P. 107–128.
9. Pateli A. G. and Giaglis G. M. A research framework for analysing eBusiness models. European Journal of Information Systems. 2004. Vol. 13. No. 4. Р. 302–314.
10. Gundry L. K. and Welsch H. P. The ambitious entrepreneur: high growth strategies of women-owned enterprises. Journal of Business Venturing. 2001. Vol. 16. No. 5. P. 453–470.
11. Schallmo D., Williams C. A. & Boardman L. Digital transformation of business models – best practice, enablers, and roadmap. International Journal of Innovation Management. 2017. Vol. 21. No. 8.
12. Schallmo D. R. Geschaftsmodelle erfolgreich entwickeln und implementieren: Mit Aufgaben und Kontrollfragen. Berlin: Springer-Verlag, 2013. 212 p.
13. Cooke R. M., M. Mendel, and W. Thijs. Calibration and information in expert resolu-tion; a classical approach. Automatica. 1988. No. 24 (1). Р. 87–93.
14. Colson Abigail R., Cooke Roger M. (2018) Expert Elicitation: Using the Classical Model to Validate Experts’ Judgments Review of Environmental Economics and Policy. Volume 12. Issue 1. Р. 113–132.
15. Кічор В. П., Фещур Р. В., Воробець С. Й., Яворська Н. Я. Обґрунтування господарських рішень та оцінювання ризиків. Львів: Раст-7, 2012. 188 с.
16. Фещур Р. В., Самуляк В. Ю., Шишковський С. В. Непрямий метод оцінювання рівня розвитку підприємств. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку». 2012. № 727. С. 286–291.
17. Самуляк В. Ю. Класифікація інструментів управління економічним розвитком промислових підприємств. Маркетинг та логістика в системі менеджменту: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 8–10 листопада 2012 р.). Львів: Львівська політехніка, 2012. С. 380–382.
18. Деревянко А. С. Технологии и средства консолидации информации. Харьков: НТУ «ХПИ», 2008. 432 c.
19. Дивак М. П. Системний аналіз. Тернопіль, 2004. 136 с.
20. Матвієнко О. В. Основи інформаційного менеджменту. К.: Центр навчальної літератури, 2004. 128 с.
21. Хлебников Д. В. Подход к реструктуризации предприятий. URL: http://consulting.ru/206mgmt1 (дата звернення: 30.10.2021).

1. Shevchenko N. H., Lupan I. V. (2016), Modeliuvannia iz vykorystanniam panelnykh danykh. [Naukovi zapysky. Seriia: Matematychni nauky]. Vypusk 73. P. 66–79.
2. Jankovoj A. G. (2014), Matematiko-statisticheskie metody i modeli v upravlenii predprijatiem [Mathematical and statistical methods and models in enterprise management], Rotaprint, Odessa, Ukraine, P. 250.
3. Berends H., Smits A., Reymen I and Podoynitsyna K. (2016), Learning while (re) configuring: [Business model innovation processes in established firms], Strategic Organization. No. 14 (3). Р. 181–219. https://doi.org/10.1177/1476127016632758
4. Kim S. K. and Min S. (2015), Business model innovation performance: When does adding a new business model benefit an incumbent? Strategic Entrepreneurship Journal. 2015. No. 9 (1). Р. 34–57.
5. Ponomarenko V. S., Trydid O. M., Kyzym M. O. (2003), Stratehiya rozvytku pidpryyemstva v umovakh kryzy: monohr. Kh.: VD “INZhEK|”. P. 323.
6. Osterwalder A. and Pigneur Y. (2010) Business Model Generation: A Handbook for Visionaries, Game Changers, and Challengers. New York. P. 656.
7. Bouwman H., de Vos H. and Haaker, T. (2008), Mobile Service Innovation and Business Models. Berlin, P. 455.
8. Marikka Heikkilä, Harry Bouwman, Jukka Heikkilä. (2018), From strategic goals to business model innovation paths: an exploratory study. Journal of Small Business and Enterprise Development. Vol. 25. Issue 1. P. 107–128.
9. Pateli A. G. and Giaglis G. M. (2004) A research framework for analysing eBusiness models. European Journal of Information Systems. Vol. 13. No. 4. P. 302–314.
10. Gundry L. K. and Welsch H. P. (2001), The ambitious entrepreneur: high growth strategies of women-owned enterprises. Journal of Business Venturing. 2001. Vol. 16. No. 5. P. 453–470.
11. Schallmo D., Williams C. A. & Boardman L. (2017), Digital transformation of business models – best practice, enablers, and roadmap. International Journal of Innovation Management. Vol. 21. No. 8.
12. Schallmo D. R. (2013), Geschaftsmodelle erfolgreich entwickeln und implementieren: Mit Aufgaben und Kontrollfragen. Berlin: Springer-Verlag. P. 212.
13. Cooke R. M., M. Mendel, and W. Thijs. (1988), Calibration and information in expert resolu- tion; a classical approach. Automatica. No. 24 (1). P. 87–93.
14. Colson Abigail R., Cooke Roger M. (2018), Expert Elicitation: Using the Classical Model to Validate Experts” Judgments Review of Environmental Economics and Policy. Volume 12. Issue 1. P. 113–132.
15. Kichor V. P., Feshchur R. V., Vorobets' S. Y., Yavors'ka N. Ya. (2012) Obgruntuvannya hospodars'kykh rishen' ta otsinyuvannya ryzykiv. L'viv: Rast-7. P. 188.
16. Feshchur R. V., Samulyak V. Yu., Shyshkovs'kyy S. V. (2012), Nepryamyy metod otsinyuvannya rivnya rozvytku pidpryyemstv. Visnyk Natsional'noho universytetu “L'vivs'ka politekhnika”. Seriya “Menedzhment ta pidpryyemnytstvo v Ukraïni: etapy stanovlennya i problemy rozvytku”. No. 727. P. 286–291.
17. Samulyak V. Yu. (2012), Klasyfikatsiya instrumentiv upravlinnya ekonomichnym rozvytkom promyslovykh pidpryyemstv. Marketynh ta lohistyka v systemi menedzhmentu: materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf. (m. L'viv, 8–10 Nov. 2012 r.). L'viv: L'vivs'ka politekhnika. P. 380–382.
18. Derevyanko A. S. (2008), Tekhnolohyy y sredstva konsolydatsyy ynformatsyy. Khar'kov: NTU “KhPY”.
    P. 432.
19. Dyvak M. P. (2004), Systemnyy analiz. Ternopil'. P. 136.
20. Matviyenko O. V. (2004) Osnovy informatsiynoho menedzhmentu. K.: Tsentr navchal'noyi literatury.
    P. 128.
21. Khlebnykov D. V. Podkhod k restrukturyzatsyy predpryyatyy. URL: http://consulting.ru/206mgmt1 (Accessed: 30 Okt. 2021).