658.5

івент-менеджмент, івент-індустрія, івент, управління, подієвий туризм. 

Розроблено комплекс індикаторів оцінювання івент-менеджменту в управлінні підприємствами. У ході дослідження виокремлено напрями оцінювання івент-менеджменту в управлінні підприємством, сформовано показники за кожним із них, а також представлено детальну характеристику зазначених індикаторів із ідентифікуванням підходу до їх розрахунку. Серед найвагоміших напрямів оцінювання виокремлено три наступні: індикатори, що максимально зосереджують увагу на дотриманні обмежень щодо термінів в івент-менеджменті (рівень економії часу внаслідок упровадження чи вдосконалення івент-менеджменту та рівень відповідності фактичної тривалості реалізації івент-проекту (чи окремих робіт у його межах) його запланованій тривалості), індикатори, націлені на контроль якості івент-менеджменту (рівень формалізування управлінських процесів під час здійснення івент-менеджменту, рівень задоволеності персоналу івент-менеджментом, рівень ефективності управлінського інструментарію під час здійснення івент-менеджменту, рівень реагування на запити щодо проблем в івент-менеджменті, рівень невиконання завдань у зв’язку з проблемами в івент-менеджменті, рівень якості комунікацій  у системах івент-менеджменту), а також індикатори, акцентовані на контролі бюджету в івент-менеджменті (рівень відповідності фактичного бюджету запланованому івент-проекту та величина чистої приведеної вартості формування чи вдосконалення системи івент-менеджменту на підприємстві). Сформований перелік індикаторів відображає прямі та непрямі вигоди і втрати від упровадження івент-менеджменту на підприємстві та його ефективного функціонування. Враховуючи конкретні цілі та завдання оцінювання, зрілість напряму дослідження, розміри компанії й те, на якій фазі життєвого циклу вона перебуває, підприємство зможе максимально чітко та ефективно обрати низку індикаторів, здатних задовільнити саме його запит. Наведений комплекс індикаторів слугуватиме невід’ємною часткою процесу побудови та розвитку якісної системи івент-менеджменту в управлінні підприємством.

1. Aldebert B., Dang R. J., Longhi C. (2011). Innovation in the tourism industry: The case of tourism. Tourism Management. 32 (5). Р. 1204–1213.
2. Silvers J. R. (2009): Risk management for meetings and events. Oxford.
3. Smith W. (2008). Professional Meeting Management: Comprehensive Strategies for Meetings, Conventions and Events. International Journal of Contemporary Hospitality Management. 20 (2). Р. 237–238. Doi: https://doi.org/10.1108/09596110810852221.
4. Carucci R. (2019). Balancing the Company’s Needs and Employee Satisfaction. Harvard Business Review. URL: https://hbr.org/2019/11/balancing-the-companys-needs-and-employee-satisfaction?ab=at_articlepage _relatedarticles_horizontal_slot2.
5. Stam W. (2010). Industry event participation and network brokerage among entrepreneurial ventures. Journal of Management Studies. 47. P. 625–653.
6. Getz D., 2008. Event tourism: Definition, evolution, and research. Tourism Management, 29.
7. Getz D. (2012). Event studies. Theory, research and policy for planned events (2nd ed.). London. Oxford: Butterworth- Heinemann.
8. Lampel J., Meyer, A.D. (2008). Field-configuring events as structuring mechanisms: How conferences, ceremonies, and trade shows constitute new technologies, industries, and markets. Journal of Management Studies. 45. P. 1025–1035.
9. Kuzmin O., Ovcharuk, V., Zhezhukha V., Mehta D., Gregus J. (2020). Diagnosing the Administration Systems as a Prerequisite for Enterprises Business Processes Reengineering. [In:] Barolli, L., Nishino, H., Miwa, H. (eds.) Advances in Intelligent Networking and Collaborative Systems. INCoS 2019. Advances in Intelligent Systems and Computing. Vol. 1035. Springer, Cham, 513–524. Doi: https://doi.org/10.1007/ 978-3-030-29035-1_50.
10. Mysyk V. (2021). Methodical approaches to diagnosing processes of event management formation and development. European journal of economics and management. 7 (3). P. 15–23.

1. Aldebert B., Dang R. J., Longhi C. (2011). Innovation in the tourism industry: The case of tourism. Tourism Management. 32 (5). Р. 1204–1213.
2. Silvers J. R. (2009): Risk management for meetings and events. Oxford.
3. Smith W. (2008). Professional Meeting Management: Comprehensive Strategies for Meetings, Conventions and Events. International Journal of Contemporary Hospitality Management. 20 (2). Р. 237–238. Doi: https://doi.org/10.1108/09596110810852221.
4. Carucci R. (2019). Balancing the Company’s Needs and Employee Satisfaction. Harvard Business Review. URL: https://hbr.org/2019/11/balancing-the-companys-needs-and-employee-satisfaction?ab=at_articlepage _relatedarticles_horizontal_slot2.
5. Stam W. (2010). Industry event participation and network brokerage among entrepreneurial ventures. Journal of Management Studies. 47. P. 625–653.
6. Getz D., 2008. Event tourism: Definition, evolution, and research. Tourism Management, 29.
7. Getz D. (2012). Event studies. Theory, research and policy for planned events (2nd ed.). London. Oxford: Butterworth- Heinemann.
8. Lampel J., Meyer, A.D. (2008). Field-configuring events as structuring mechanisms: How conferences, ceremonies, and trade shows constitute new technologies, industries, and markets. Journal of Management Studies. 45. P. 1025–1035.
9. Kuzmin O., Ovcharuk, V., Zhezhukha V., Mehta D., Gregus J. (2020). Diagnosing the Administration Systems as a Prerequisite for Enterprises Business Processes Reengineering. [In:] Barolli, L., Nishino, H., Miwa, H. (eds.) Advances in Intelligent Networking and Collaborative Systems. INCoS 2019. Advances in Intelligent Systems and Computing. Vol. 1035. Springer, Cham, 513–524. Doi: https://doi.org/10.1007/ 978-3-030-29035-1_50.
10. Mysyk V. (2021). Methodical approaches to diagnosing processes of event management formation and development. European journal of economics and management. 7 (3). P. 15–23.