330.146:316.334.5:338.2

інституційне середовище, формальні інституції, неформальні інституції, капітал суспільства, економічна політика, добробут громадян

Здійснено дослідження теоретичних засад формальних і неформальних інституцій, що у сукупності формують інституційне середовище. Вказано, що існує доволі багато класифікацій інституцій (інститутів), але жодна з них не стала повноцінним замінником та вагомою альтернативою для вже класичного поділу інституцій на формальні та неформальні. У кожній державі сформувалася своя унікальна система інституцій, яка відповідає культурним особливостям суспільства та є надбанням, нематеріальним активом і капіталом суспільства. Зазначено, що якщо такі інституції, як культура, освіта, наука, особливості виховання, мистецтво, релігія, звичаї, традиції, міфи, догми, упередження, стереотипи, ідеї, ідеологія, цінності, мораль, історична пам’ять, інформація та знання, мислення, світогляд, менталітет, особливості поведінки, психологічний і емоційний стани, соціальні та історичні умови, довіра і рівень свободи у суспільстві, мають вагомий вплив на встановлення соціально-економічних відносин та функціонування економіки, то вони становлять цінність для економіки й суспільства загалом і водночас їх варто розглядати як важливий ресурс для соціально-економічного розвитку. Всі ресурси та цінності, які можуть бути використані в тій чи іншій сфері економічної діяльності, сприятимуть зростанню продуктивності праці і в результаті цього впливатимуть на збільшення доходів економічних суб’єктів та національного доходу загалом, доцільно визначати як капітал, у цьому разі – як капітал суспільства або суспільний капітал. З’ясовано, що в економічній науці розширення значення поняття «капітал» призвело до появи нових термінів, серед яких: соціальний капітал, людський капітал, інтелектуальний капітал, інформаційний капітал, культурний капітал, моральний капітал, емоційний капітал, організаційний капітал, символічний капітал та ін. Вказано, що інституції слід розглядати як капітал суспільства саме з метою розуміння та усвідомлення їхнього значення для економіки. Водночас ці інституції необхідно дієво, продуктивно й результативно використовувати та визначати їх як ключові фактори соціально-економічного прогресу. Відповідно, при реалізації економічної політики у взаємодії з соціальною, гуманітарною й інформаційною політиками, державною політикою у сфері маркетингу і брендингу та іншими видами державної політики потрібно сформувати чітке розуміння і врахувати те, наскільки значний вплив мають неформальні інституції як капітал суспільства на економіку та яку вигоду вони можуть давати за умов ефективного використання цих інституцій.

1. Кармазіна М. «Інститут» та «інституція»: проблеми розрізнення понять. Політичний менеджмент. 2006. № 4. С. 10–19.
2. Краус Н. М. Становлення інноваційної економіки в умовах інституціональних змін : монографія. Київ : Центр учбової л-ри. 2015. 596 с.
3. Литвиненко Н. І. Інституціональні складові соціально-економічного розвитку країни : монографія. Дніпро : НГУ. 2015. 308 с.
4. Норт Д. С. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки. Київ : Основи. 2000. 198 с.
5. Рибій О. Неформальні політичні інститути: сутність, класифікація, результати діяльності. Політичний менеджмент. 2011. № 1. С. 34–42.
6. Стрижак О. О. Дихотомія формальних та неформальних інститутів. Економіка і суспільство. 2016. № 5. С. 19–25.
7. Талер Р. Поведінкова економіка. Як емоції впливають на економічні рішення / пер. з англ. С. Крикунової. Київ : Наш формат. 2018. 464 с.
8. Ткач Є. В. Стратегування економічної політики та формування економіки для людини (нооекономіки). «Економіка і регіон», Національний університет ім. Юрія Кондратюка. 2024. № 1 (92). С. 60–68.
9. Ткач Є. В., Нікіфоров П. О. Фіскальна та монетарна політика: макроекономічний аналіз та інституційне середовище : навч. посібник. Чернівці : Чернівец. нац. ун-т. 2022. 240 с.
10. Ткач Є. В., Ткач С. В. Соціально відповідальний та інноваційно активний власний мікро-, малий та середній бізнес як основа економічного розвитку. Науковий вісник Чернівецького університету: Економіка: зб. наук. праць. 2021. Вип. 830. С. 10–18.
11. Турчіна С. Г. Теоретичні підходи до аналізу зв’язку інституційного середовища з інноваційною діяльністю. Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Економіка і менеджмент». 2012. Випуск 3 (51). С. 114–117.
12. Boettke P., Coyne C., Leeson P. Institutional Stickiness and the New Development Economics. American Journal of Economics and Sociology. 2008. No 67. P. 331–358.
13. Helmke G., Levitsky S. Informal Institutions and Comparative Politics: A Research Agenda. American Political Science Association. Vol. 2. No. 4. 2004. P. 725–740.

1. Karmazina M. (2006) «Instytut» ta «instytutsiya»: problem rozriznennya ponyat [“Institute} and “institution}: problems of distinguishing concepts]. Politychnyy menedzhment, no. 4, pp. 10–19. 
2. Kraus N. M. (2015). Stanovlennia innovatsiinoi ekonomiky v umovakh instytutsionalnykh zmin [The emergence of an innovative economy in the context of institutional changes] monohrafiia. Kyiv: Tsentr uchbovoi l-ry. 596 р.
3. Lytvynenko N. I. (2015). Instytutsionalni skladovi sotsialno-ekonomichnoho rozvytku krayiny [Institutional components of the country's socio-economic development]. monohrafiya. Dnipro: NHU. 308 p.
4. Nort D. S. (2000). Instytutsiyi, instytutsiyna zmina ta funktsionuvannya ekonomiky [Institutions, institutional change and the functioning of the economy]. Kyiv: Osnovy. 198 p.
5. Rybii O. (2011) Neformalni politychni instytuty: sutnist, klasyfikatsiia, rezultaty diialnosti [Informal political institutions: essence, classification, results of activity]. Politychnyi menedzhment, no. 1, рр. 34– 42.
6. Stryzhak O. O. (2016) Dykhotomiia formalnykh ta neformalnykh instytutiv [The dichotomy of formal and informal institutions]. Ekonomika i suspilstvo, no. 5, pp. 19–25.
7. Taler R. (2018). Povedinkova ekonomika. Yak emotsiyi vplyvayut na ekonomichni rishennya [Behavioral Economics. How Emotions Influence Economic Decisions]. Per. z anhl. S. Krykunovoyi. Kyiv: Nash format. 464 p.
8. Tkach Ye. V. (2024) Stratehuvannia ekonomichnoi polityky ta formuvannia ekonomiky dlia liudyny (nooekonomiky) [Strategizing economic policy and shaping the economy for people (nooeconomics)] «Ekonomika i rehion». Natsionalnyi universytet im. Yuriia Kondratiuka, no. 1 (92), pp. 60–68.
9. Tkach Ye. V., Nikiforov P. O. (2022. Fiskalna ta monetarna polityka: makroekonomichnyy analiz ta instytutsiyne seredovyshche [Fiscal and Monetary Policy: Macroeconomic Analysis and Institutional Environment]. navch. posibnyk. Chernivtsi: Chernivets. nats. un-t. 240 p. 
10. Tkach Ye. V., Tkach S. V. (2021) Sotsialno vidpovidalnyi ta innovatsiino aktyvnyi vlasnyi mikro-, malyi ta serednii biznes yak osnova ekonomichnoho rozvytku [Socially responsible and innovatively active own micro, small and medium-sized businesses as the basis of economic development]. Naukovyi visnyk Chernivetskoho universytetu: Ekonomika: zb. nauk. prats, no. 830. pp. 10–18.
11. Turchina S. H. (2012) Teoretychni pidkhody do analizu zvyazku instytutsiynoho seredovyshcha z innovatsiynoyu diyalnistyu [Theoretical approaches to analyzing the relationship between the institutional environment and innovative activity]. Visnyk Sumskoho natsionalnoho ahrarnoho universytetu. Seriya «Ekonomika i menedzhment», no. 3 (51), pp. 114–117.
12. Boettke P., Coyne C., Leeson P. (2008) Institutional Stickiness and the New Development Economics. American Journal of Economics and Sociology, no. 67, pp. 331–358. 
13. Helmke G., Levitsky S. (2004) Informal Institutions and Comparative Politics: A Research Agenda. American Political Science Association, vol. 2, no. 4, pp. 725–740.