339.138; 504.03; 339.9

екомаркетинг, сталий розвиток, об’єктивізм, екологічна стійкість, стратегія

Проаналізовано філософсько-етичні засади об’єктивізму Айн Ренд у контексті їх застосування до маркетингових та бізнес-процесів, включаючи основні принципи об’єктивізму, шляхи їх інтеграції в етичну логіку бізнесу з практичними наслідками для екомаркетингу, супутні ризики й способи їх мінімізації, а також пропозиції для подальшої інтеграції принципів об’єктивізму в стратегію розвитку етично орієнтованого екомаркетингу. Детально розглянуто практичні напрямки застосування принципів об’єктивізму до екомаркетингу з наведенням операційних інструкцій. Обґрунтовано формування етично орієнтованого екомаркетингу як інтеграційної моделі взаємодії бізнесу, суспільства та довкілля. Визначено, що поєднання економічної раціональності з морально-етичною відповідальністю є ключовою умовою сталого розвитку інноваційних підприємств. На основі філософії об’єктивізму Айн Ренд доведено, що етичність екомаркетингу виступає формою раціонального егоїзму, який забезпечує довготривалу вигоду та репутаційну стійкість бізнесу. Розроблена інтеграційна модель гармонізує економічні, соціальні й екологічні інтереси, створюючи концептуальне підґрунтя для вдосконалення стратегій сталого розвитку підприємств в Україні. Проаналізовано сучасні міжнародні та національні підходи до формування стратегій сталого розвитку бізнесу й корпоративної етики. Визначено, що міжнародна практика базується на стандартах GRI, ISO 26000 та принципах ESG, тоді як українська модель перебуває на етапі інституціоналізації. Обґрунтовано, що інтеграція філософії об’єктивізму Айн Ренд у процес розроблення стратегій сталого розвитку сприяє формуванню етично орієнтованого екомаркетингу як чинника сталості інноваційного бізнесу. Запропоновано розглядати корпоративну етику як внутрішній регулятор економічної поведінки, який підсилює інноваційну спроможність та соціальну довіру до бізнесу. Розроблено концептуальну модель розвитку етично орієнтованого екомаркетингу, побудовану на засадах філософії об’єктивізму Айн Ренд. Модель інтегрує філософські, управлінські та маркетингові аспекти у п’яти взаємопов’язаних блоках, що забезпечують поєднання раціональності бізнесу з моральною відповідальністю. Раціональний егоїзм розглядається як джерело етичної мотивації підприємництва та рушій сталих інновацій. Вона формує підхід, за якого екомаркетинг стає не лише інструментом збуту, а стратегічною парадигмою етичного розвитку бізнесу, підвищення стійкості, соціальної довіри та конкурентоспроможності інноваційних компаній. 

1. Kotler P., Keller K. L. Marketing Management. 16th ed. Boston: Pearson Educationю 2022. 832 p.
2. Martin D. M., Schouten J. W. Sustainable Marketing. Boston: Pearson, 2014. 320 p.
3. Nidumolu R., Prahalad C. K., Rangaswami M. R. Why Sustainability Is Now the Key Driver of Innovation. Harvard Business Review. 2009. Vol. 87. No. 9. P. 56–64. Doi: https://doi.org/10.1109/emr.2015.7123233 (дата звернення: 10.11.2025).
4. Friedman M. Capitalism and Freedom. Chicago: University of Chicago Press, 2002. 208 p.
5. Belz F. M., Peattie K. Sustainability Marketing: A Global Perspective. 2nd ed. Chichester: Wiley, 2012. 357 p.
6. Ottman J. A. The New Rules of Green Marketing: Strategies, Tools, and Inspiration for Sustainable Branding. London: Routledge, 2017. 252 p.
7. Crane A., Matten D. Business Ethics: Managing Corporate Citizenship and Sustainability in the Age of Globalization. 4th ed. Oxford: Oxford University Press, 2016. 634 p.
8. Peattie K., Crane A. Green Marketing: Legend, Myth, Farce or Prophesy? Qualitative Market Research: An International Journal. 2005. Vol. 8 (4). P. 357–370. Doi: https://doi.org/10.1108/13522750510619733.
9. Porter M. E., Kramer M. R. Creating Shared Value. Harvard Business Review. 2011. Vol. 89 (1–2). P. 62–77. Doi: https://doi.org/10.1007/978-94-024-1144-7_16.
10. Porter M. E., van der Linde, C. Toward a New Conception of the Environment–Competitiveness Relationship. Journal of Economic Perspectives. 1995. Vol. 9 (4). P. 97–118. Doi: http://dx.doi.org/10. 1257/jep.9.4.97.
11. Schaltegger S., Hansen E. G., Lüdeke-Freund F. Business Models for Sustainability: Origins, Present Research, and Future Avenues. Organization & Environment. 2016. Vol. 29 (1). P. 3–10. Doi: https://doi.org/10.1177/1086026615599806. 
12. Rand A. Atlas Shrugged. New York: Random House, 1957. 1168 p.
13. Rand A. The Virtue of Selfishness: A New Concept of Egoism. New York: Signet, 1964. 176 p.
14. Rand A. Capitalism: The Unknown Ideal. New York: New American Library, 1967. 309 p.
15. Rand A. The Fountainhead. Indianapolis: Bobbs-Merrill, 1943. 753 p.
16. Rand A. Philosophy: Who Needs It. New York: Bobbs-Merrill, 1982. 212 p.
17. Балацький О. Ф. Економіка сталого розвитку: український вимір. Суми: СумДУ, 2020. 324 с.
18. Власюк О. С. Економічна безпека сталого розвитку: стратегічний вимір. Київ: НІСД, 2018. 368 с.
19. Князєва Т., Ороховська Л. Екологічний маркетинг у парадигмі сталого розвитку: теоретикометодологічний аспект. Mechanism of an Economic Regulation. 2023. № 1 (99). С. 17–22. Doi: https://doi.org/10.32782/mer.2023.99.03.
20. Колодійчук І. А., Куртяк М. Б. Соціально-економічні передумови переходу до зеленої економіки в регіонах України. Регіональна економіка. 2024. № 2. С. 67–75. Doi: https://doi.org/10.36818/15620905-2024-2-6.
21. Зозульов О. В., Зозульова Т. М. Маркетинг сталого розвитку: концепція, інструменти, практики. Київ: КНЕУ, 2019. 276 с.
22. Романенко В. Р. Розвиток концепції зеленого маркетингу як інструмент наближення до соціальновідповідального споживача. Журнал стратегічних економічних досліджень. 2024. № 1 (18). C. 85– 93. Doi: https://doi.org/10.30857/2786-5398.2024.1.9.
23. Кривда О. В. Етика бізнесу та корпоративна соціальна відповідальність: сучасні тренди. Київ : КНЕУ, 2020. 212 с.
24. Майорова І. А. Корпоративна соціальна відповідальність як інструмент сталого розвитку підприємства. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2020. № 70. С. 95–99. Doi: https://doi.org/10.33321/27083236.2020.70.95-99.
25. Мельник Л. Г. Філософія сталого розвитку: методологія, етика, економіка. Суми : СумДУ. 2021. 412 с.
26. Дучик С. Д., Багрій К. Л. Екологічний виклик сучасному глобальному світу в економічному вимірі : колективна монографія / за ред. С. Д. Лучик. Чернівці : ВІЦ «Місто», 2016. 296 с.
27. Садченко О. Є. Економічні механізми реалізації політики сталого розвитку. Економіка України. 2017. № 7. С. 56–67.

1. Kotler P., Keller K. L. (2022). Marketing Management. 16th ed. Boston: Pearson Educationю. 832 p.
2. Martin D. M., Schouten J. W. (2014) Sustainable Marketing. Boston: Pearson, 320 p.
3. Nidumolu R., Prahalad C. K., Rangaswami M. R. (2009) Why Sustainability Is Now the Key Driver of Innovation. Harvard Business Review, vol. 87, no. 9, pp. 56–64. Doi: https://doi.org/10.1109/emr. 2015.7123233.
4. Friedman M. (2002) Capitalism and Freedom. Chicago: University of Chicago Press, 208 p.
5. Belz F. M., Peattie K. (2012). Sustainability Marketing: A Global Perspective. 2nd ed. Chichester: Wiley, 357 p.
6. Ottman J. A. (2017). The New Rules of Green Marketing: Strategies, Tools, and Inspiration for Sustainable Branding.  London: Routledge, 252 p.
7. Crane A., Matten D. (2016). Business Ethics: Managing Corporate Citizenship and Sustainability in the Age of Globalization. 4th ed. Oxford: Oxford University Press, 634 p.
8. Peattie K., Crane A. (2005) Green Marketing: Legend, Myth, Farce or Prophesy? Qualitative Market Research: An International Journal, vol. 8 (4), pp. 357–370. Doi: https://doi.org/10.1108/13522750510 619733.
9. Porter M. E., Kramer M. R. (2011) Creating Shared Value. Harvard Business Review, vol. 89 (1–2), pp. 62–77. DOI: https://doi.org/10.1007/978-94-024-1144-7_16.
10. Porter M. E., Linde C. (1995) Toward a New Conception of the Environment–Competitiveness Relationship. Journal of Economic Perspectives, vol. 9 (4), pp. 97–118. Doi: http://dx.doi.org/10.1257/ jep.9.4.97.
11. Schaltegger S., Hansen E. G., Lüdeke-Freund F. (2016) Business Models for Sustainability: Origins, Present Research, and Future Avenues. Organization & Environment, vol. 29 (1), pp. 3–10. Doi: https://doi.org/10.1177/1086026615599806.
12. Rand A. Atlas Shrugged. New York: Random House, 1957. 1168 p.
13. Rand A. (1964). The Virtue of Selfishness: A New Concept of Egoism. New York: Signet, 176 p.
14. Rand A. (1967). Capitalism: The Unknown Ideal. New York: New American Library, 309 p.
15. Rand A. (1943). The Fountainhead. Indianapolis: Bobbs-Merrill, 753 p.
16. Rand A. (1982). Philosophy: Who Needs It. New York: Bobbs-Merrill, 212 p.
17. Balatskyy O. F. (2020). Ekonomika stalogo rozvytku: ukrayinskiy vymir [Economics of sustainable development: Ukrainian dimension]. Sumy: SumDU, 324 p. (In Ukrainian).
18. Vlasiuk O. S. (2018). Ekonomichna bezpeka staloho rozvytku: stratehichnyi vymir [Economic security of sustainable development: strategic dimension]. Kyiv: NISD, 368 p. (In Ukrainian).
19. Kniazieva T., Orochovska L. (2023) Ekolohichnyi marketynh u paradyhmi staloho rozvytku: teoretykometodolohichnyi aspekt [Environmental marketing in the paradigm of sustainable development: theoretical and methodological aspect]. Mechanism of an Economic Regulation, no. 1 (99), pp. 17–22. Doi: https://doi. org/10.32782/mer.2023.99.03. 
20. Kolodiichuk I. A., Kurtiak M. B. (2024) Sotsialno-ekonomichni peredumovy perekhodu do zelenoi ekonomiky v rehionakh Ukrainy [Socio-economic prerequisites for the transition to a green economy in the regions of Ukraine]. Rehionalna ekonomika, no. 2, pp. 67–75. Doi: https://doi.org/10.36818/1562-09052024-2-6 (accessed: 15 November 2025).
21. Zozuliov O. V., Zozuliova T. M. (2019). Marketynh staloho rozvytku: kontseptsiia, instrumenty, praktyky [Marketing for sustainable development: concept, tools, practices]. Kyiv: KNEU, 276 p. (In Ukrainian).
22. Romanenko V. R. (2024) Rozvytok kontseptsii zelenoho marketynhu yak instrument nablyzhennia do sotsialno-vidpovidalnoho spozhyvacha [Development of the concept of green marketing as a tool for approaching a socially responsible consumer]. Zhurnal stratehichnykh ekonomichnykh doslidzhen, no. 1 (18), pp. 85–93. Doi: https://doi.org/10.30857/2786-5398.2024.1.9 (accessed: 13 November 2025).
23. Kryvda O. V. (2020). Etyka biznesu ta korporatyvna sotsialna vidpovidalnist: suchasni trendy [Business ethics and corporate social responsibility: modern trends]. Kyiv: KNEU, 212 p. (In Ukrainian).
24. Maiorova I. A. (2020) Korporatyvna sotsialna vidpovidalnist yak instrument staloho rozvytku pidpryiemstva [Corporate social responsibility as a tool for sustainable development of an enterprise]. Visnyk ekonomiky transportu i promyslovosti, no. 70, pp. 95–99. Doi: https://doi.org/10.33321/2708-3236.2020.70.95-99.
25. Melnyk L. H. (2021). Filosofiia staloho rozvytku: metodolohiia, etyka, ekonomika [Philosophy of sustainable development: methodology, ethics, economics]. Sumy: SumDU, 412 p. (In Ukrainian).
26. Duchyk S. D., Bahrii K. L. (2016). Ekolohichnyi vyklyk suchasnomu hlobalnomu svitu v ekonomichnomu vymiri: kolektyvna monohrafiia [Environmental challenge to the modern global world in the economic dimension] / za red. S. D. Luchyk. Chernivtsi: VITs “Misto”, 296 p. (In Ukrainian).
27. Sadchenko O. Ye. (2017) Ekonomichni mekhanizmy realizatsii polityky staloho rozvytku [Economic mechanisms for implementing sustainable development policy]. Ekonomika Ukrainy, no. 7, pp. 56–67.