338.49

ревіталізація, постіндустріальний розвиток, цілі сталого розвитку, політики урбанізації ЄС.

Розглянуто сучасні підходи до визначення ревіталізації, появу та розвиток поняття та актуалізацію процесів ревіталізації в ХХІ столітті. Опрацювання наукових джерел дало змогу сформувати визначення ревіталізації як процесу, що зініційований та координується місцевою владою з прив’язкою до конкретної території, що зазнала явищ деградації з низки причин, та який стимулює й реалізує значні заходи з покращення життя місцевої громади на засадах сталого розвитку. На прикладі світового досвіду індустріальних перетворень вказано на передумови запровадження програм ревіталізації: економічні – з метою збільшення інвестиційної привабливості територій; соціальні – з метою покращення житлових умов робітників; інфраструктурних – з метою вдосконалення комунікацій і транспортних рішень у межах міста. Залежно від конкретних проблем та потреб територій використовувалися методи ремонту, модернізації, оновлення, реконструкції. Застосовувались інструменти викупу приватної власності державою, націоналізація майна, створення державно-приватного партнерства. Залежно від історичного періоду в Європі та Америці ревіталізація відбувалася на основі концепцій модернізації, нарощування вартості майна, холістичного підходу, джентрифікації та розумного зростання. Негативною спадщиною Радянського Союзу для України залишаються монофункціональні міста й житлова нерухомість низької якості. Наголошено на активній ролі міжнародних організацій та міждержавних програм у формуванні стратегічного бачення ревіталізації та акумуляції фінансових ресурсів для її здійснення. Окреслено основні складові та якісні ознаки ревіталізації, що виділяють її на тлі інших політик місцевого чи регіонального розвитку. Це – врахування минулого досвіду, культурних особливостей та ціннісних орієнтацій громади, що проживає на означеній території. Сучасні програми ревіталізації міських просторів повинні включати тристоронні консультації місцевої влади, бізнесу та громадськості з метою широкого обговорення проблем і вибору оптимального варіанта майбутнього відновлення територій. 

1. Офіційна сторінка урбаністичної онлайн бібліотеки. Хартія про сталі європейські міста. URL: https://city2030.org.ua/en/document/leipzig-charter-sustainable-european-cities-text.
2. Committee of the Regions of EU. The Role of Urban Regeneration in the Future of Urban Development in Europe. URL: https://www.mitma.gob.es/recursos_mfom/pdf/F74936C6-B0B0-4D03-801C-C1CEC9C7B7B7/95957/CDR982010_FIN_AC_EN.pdf.
3. Billert A. Centrum Staromiejskie w Zarach. Problemy, metody i strategie rewitalizacji. URL: http://www.zary.pl/PL/39/72/Problemy_rewitalizacji_Centrum_Staromiej skiego_w_Zarach/k/.
4. Wilczkiewicz M., Wilkosz-Mamcarczyk M. Revitalization – definition, genesis, examples. Geomatics, Landmanagement and Landscape. No. 2. 2015. P. 71–79. https://doi.org/10.15576/GLL/2015.2.71
5. Wallace A. C. Revitalization Movements. American Anthropologist. No. 58. 1956. P. 264–281. https://doi.org/10.1525/aa.1956.58.2.02a00040
6. Skalski K. M. O budowie systemu rewitalizacji dawnych dzielnic miejskich. Krakowski Instytut Nieruchomości. Kraków. 1996. 208 р.
7. Кембриджський онлайн словник. URL: https://dictionary.cambridge.org/revitalize.
8. Ревіталізація – сторінка Вікіпедії. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%  D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96.
9. Sych O. A., Pasinovych I. I. Consolidation of financial resources for postindustrial cities revitalization. Economic Annals – XXI. 9–10. 2015. P. 87–90.
10. Leary M. E., McCarthy J. The Routledge Companion to Urban Regeneration. Routledge. NY. 2013. 176 p. https://doi.org/10.4324/9780203108581
11. Geller A. L. Smart Growth: A Prescription for Livable Cities. Am J Public Health. 2003 September. 93(9). Р. 1410–1415. https://doi.org/10.2105/AJPH.93.9.1410